ручкання
РУ́ЧКАННЯ, я, с., розм. Те саме. що рукостиска́ння.
Маринка, коли й до неї підійшов Карпо потрясти за руку, відмахнулась: — Ай, руки мокрі… Обійдеться й без ручкання (Іщук, Вербівчани, 1961, 218).
Словник української мови (СУМ-11)РУ́ЧКАННЯ, я, с., розм. Те саме. що рукостиска́ння.
Маринка, коли й до неї підійшов Карпо потрясти за руку, відмахнулась: — Ай, руки мокрі… Обійдеться й без ручкання (Іщук, Вербівчани, 1961, 218).
Словник української мови (СУМ-11)