рюмсання

РЮ́МСАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. рю́мсати.

— Та не кисни, бо терпіти не можу рюмсання! — гримнув лікар (Гр., II, 1963, 480).

Значення в інших словниках

1. рюмсання — рю́мсання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. рюмсання — -я, с., розм. Дія за знач. рюмсати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рюмсання — РЮ́МСАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. рю́мсати. – Та не кисни, бо терпіти не можу рюмсання! – гримнув лікар (Б. Грінченко); Покликала [валіде] до себе Махідевран, нагримала на неї за безконечне рюмсання, відкрила їй очі на загрозу (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
4. рюмсання — ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ (РЕ́ВИ) розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал. — Маріє, не бери собі того так до серця... Плачем лихо не виплачеш (Р.  Словник синонімів української мови
5. рюмсання — Рюмсання, -ня с. Плачь.  Словник української мови Грінченка