рівносильний
РІВНОСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що рівнозна́чний.
Я робив усе, що тільки міг, аби відводити його від такої надсильної безумної праці, бо то ж рівносильне було смерті для такого організму (Хотк., І, 1966, 158);
Анничка й Блоха, зачувши крик княгині Єви, побігли їй на допомогу. Бігли чимдуж, бо смерть її була б рівносильна їхній смерті, — це вони добре знали (Гжицький, Опришки, 1962, 76).
Словник української мови (СУМ-11)