рідко

РІ́ДКО. Присл. до рідки́й 3-5.

Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки (Тич., І, 1957, 5);

Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві (П. Куліш, Вибр., 1969, 75);

Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька, та й те траплялось дуже рідко (Н.-Лев., II, 1956, 329).

Рі́дко де — в небагатьох місцях;

Рі́дко коли́ див. коли́¹;

Рі́дко хто — майже ніхто.

Тепер цією стежкою, видно, рідко хто ходить, кущі порозростались, хапають з усіх боків за одежу, мов живі (Гончар, II, 1959, 253);

Рі́дко.., щоб не… — уживається для підкреслення чи наголошення повторюваності якої-небудь дії.

Рідко траплявся такий щасливий рік, щоб не було пожежі в місті (Н.-Лев., І, 1956, 50).

Значення в інших словниках

1. рідко — рі́дко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рідко — пр., ЗРІДКА, мало коли, нечасто і пох. від РІДКИЙ; (не вкупі) розкидано.  Словник синонімів Караванського
3. рідко — I (про місце), вибірково, де-де, деінде, де-не-де, десь-не-десь, зрідка, місцями, подекуди, ріденько, рідесенько, рідісінько, сям-там Фразеологічні синоніми: не густо; не рясно; то там, то там; то тут, то далі II див. іноді; мало  Словник синонімів Вусика
4. рідко — Присл. до рідкий 3-5). Рідко де — в небагатьох місцях. Рідко хто — майже ніхто. Рідко ..., щоб не ... — уживається для підкреслення чи наголошення повторюваності якої-небудь дії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рідко — хохл. (редко) мало коли, обрідно обрідно, винятково, надзвичайно, нечасто, мало коли  Словник чужослів Павло Штепа
6. рідко — РІ́ДКО. Присл. до рідки́й 3–5. Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки (П. Тичина); Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві (П.  Словник української мови у 20 томах