рідко

РІ́ДКО.

Присл. до рідки́й 3–5.

Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки (П. Тичина);

Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві (П. Куліш);

Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька, та й те траплялось дуже рідко (І. Нечуй-Левицький).

(1) Рі́дко хто – майже ніхто.

Тепер цією стежкою, видно, рідко хто ходить, кущі порозростались, хапають з усіх боків за одежу, мов живі (О. Гончар);

(2) Рі́дко..., щоб не... – уживається для підкреслення чи наголошення повторюваності якої-небудь дії.

Рідко траплявся такий щасливий рік, щоб не було пожежі в місті (І. Нечуй-Левицький).

○ (3) Рі́дко коли́ – мало в який раз; зрідка.

Спитає [Павло], якою проблемою голову сушать собі. Рідко коли без іронії (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. рідко — рі́дко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рідко — пр., ЗРІДКА, мало коли, нечасто і пох. від РІДКИЙ; (не вкупі) розкидано.  Словник синонімів Караванського
3. рідко — I (про місце), вибірково, де-де, деінде, де-не-де, десь-не-десь, зрідка, місцями, подекуди, ріденько, рідесенько, рідісінько, сям-там Фразеологічні синоніми: не густо; не рясно; то там, то там; то тут, то далі II див. іноді; мало  Словник синонімів Вусика
4. рідко — Присл. до рідкий 3-5). Рідко де — в небагатьох місцях. Рідко хто — майже ніхто. Рідко ..., щоб не ... — уживається для підкреслення чи наголошення повторюваності якої-небудь дії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рідко — хохл. (редко) мало коли, обрідно обрідно, винятково, надзвичайно, нечасто, мало коли  Словник чужослів Павло Штепа
6. рідко — РІ́ДКО. Присл. до рідки́й 3-5. Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки (Тич., І, 1957, 5); Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах