рідкісний

РІ́ДКІСНИЙ, а, е. Який трапляється, буває і т. ін. рідко; незвичайний.

— Молодець! Ти знайшов трюфель! Це рідкісний гриб, дуже дорогий і поживний (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 145);

Найцікавішим експонатом музею був рідкісний любительський знімок, на якому можна було впізнати першого радянського космонавта (Гончар, Тронка, 1963, 324);

// Який виділяється серед інших своїми якостями, властивостями і т. ін.; чудовий.

Рідкісний, чарівний мінерал [алмаз], рівного якому за дивовижною красою і грою барв немає в світі, відомий людству кілька тисячоліть (Веч. Київ, 16.XII 1966, 1);

Святковий пишний одяг підкреслював її рідкісну красу (Тулуб, В степу.., 1964, 63).

Значення в інших словниках

1. рідкісний — рі́дкісний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. рідкісний — Раритетний, унікальний, рідкий.  Словник синонімів Караванського
3. рідкісний — [р’ідк'існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
4. рідкісний — -а, -е. Який трапляється, буває і т. ін. рідко; незвичайний. || Який вирізняється з-поміж інших своїми якостями, властивостями і т. ін.; чудовий. Рідкісна книга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рідкісний — РІ́ДКІСНИЙ, а, е. Який трапляється, буває і т. ін. рідко; незвичайний. – Молодець! Ти знайшов трюфель! Це рідкісний гриб, дуже дорогий і поживний (М.  Словник української мови у 20 томах
6. рідкісний — ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст.  Словник синонімів української мови