рідненький
РІДНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до рі́дний.
— Будьте мені батеньком рідненьким! не гнушайтесь бідним сиротою!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 57);
[Мар’яна:] Який щирий та вірний був би козак з мене! Як би я тоді боронила.. наш край рідненький… (Вас., III, 1960, 29);
— Степане Васильовичу, рідненький, — плачучи, охопила [Дарина] його руками, притулилась до нього, не сміючи поцілувати (Стельмах, І, 1962, 602).
Словник української мови (СУМ-11)