різа
РІ́ЗА, и, ж., заст. Досить мала, відрізана від великого масиву ділянка землі, яка в різних місцевостях України дорівнювала трьом, шести або десяти моргам.
Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи (Н.-Лев., II, 1956, 7);
Широке, розлоге поле, та не людське воно, а панське. Люди не мають ланів, у них все різи (Коцюб., І, 1955, 110).
Словник української мови (СУМ-11)