різа

РІ́ЗА, и, ж., заст.

Досить мала, відрізана від великого масиву ділянка землі, яка в різних місцевостях України дорівнювала трьом, шести або десяти моргам.

Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи (І. Нечуй-Левицький);

Широке, розлоге поле, та не людське воно, а панське. Люди не мають ланів, у них все різи (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. різа — рі́за іменник жіночого роду ділянка поля рідко  Орфографічний словник української мови
2. різа — -и, ж., заст. Досить мала, відрізана від великого масиву ділянка землі, яка в різних місцевостях України дорівнювала трьом, шести або десяти моргам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. різа — РІ́ЗА, и, ж., заст. Досить мала, відрізана від великого масиву ділянка землі, яка в різних місцевостях України дорівнювала трьом, шести або десяти моргам. Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. різа — Різа, -зи ж. Отмежеванные участки поля въ 3, 6, 10 морговъ, смотря по мѣстностямъ. Вихожу я жати свою різу. Левиц. Пов. 338. Під ним (городом) ціла різа землі буде. КС. 1882. VII. 89.  Словник української мови Грінченка