різак
РІЗА́К, а́, ч.
1. Інструмент для різання чого-небудь.
У дальньому кінці цеху – величезний стіл. По ньому пересуваються листи сталі, рухаються різаки (з газ.);
Працює Микита різаками – тонкими, як стальне павутиння... (Т. Масенко);
// Різальна частина якого-небудь інструмента, знаряддя, машини і т. ін.
Корпус струга, на якому вміщено різаки, рухомий. Це забезпечує хорошу його маневреність і виймання вугілля в будь-якому місці лави (з наук.-попул. літ.);
Селяни обробляли землю примітивними знаряддями праці. Широко використовувались плуги (дерев'яні, з залізним лемехом та різаком) (з наук.-попул. літ.).
2. Великий широкий ніж; сікач.
Надибав [Іван] за дверима широкого різака, яким Горпина кришила свині гичку (Є. Гуцало).
3. Інструмент для кисневого різання металів.
Газовий різак відрізняється від звичайного газового пальника тим, що, крім пристрою для змішування горючого газу з киснем, він має допоміжний пристрій для підведення ріжучого струменя кисню (з навч. літ.);
Було розроблено апаратуру – кисневі різаки для розрізування сталі завтовшки до півтора метра (з наук. літ.).
4. бот. Трав'яниста дворічна рослина – бур'ян з колючим дрібнозубчастим листям довгастої форми та з білим суцвіттям; використовується як пряність замість кмину.
Різак. Цей бур'ян походить з родини зонтичних, поширений по всій Україні (з наук. літ.);
На Михайлівській цілині зустрічається також чимало видів, що утворюють “перекотиполе”, як .. різак звичайний (з наук. літ.).
5. бот. Те саме, що тілорі́з.
Якось, блукаючи над Унавою влітку, Необережного підбив я чернюка. На воду він упав, де в непроглядну сітку Сплелись кушир, різак, кропивка, осока (М. Рильський);
У видолинку, де через густу осоку та терпкий серполистий різак зблискувала жовтава вода, лементували жаби (Ю. Збанацький).
6. рідко. Те саме, що різни́к 1.
– Не дам! – стрепенулася Яринка. – .. Зірочка видужає, я знаю .. Не давайте різати. Заберіть у нього ножа! Ох, рятуйте нас... П'ять тисяч літрів молока... – Миколо! – схопився Заруба. – Зупини того різака, а ми зараз надійдемо (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)