ріжучий
РІ́ЖУЧИЙ, а, е.
1. у знач. прикм. Признач. для різання.
Щоб різальний інструмент міг нормально працювати, його ріжуча частина повинна бути тверда й стійка проти спрацювання в більшій мірі, ніж оброблюваний матеріал (з наук. літ.);
// Який виявляється в здатності різати що-небудь.
На основі комплексного підходу визначені основні шляхи керування ріжучими властивостями шліфувальних кругів (з наук. літ.).
2. перен. Різкий, гострий (про біль).
Доктор Рудольф хоче підвестися, але чує в коліні такий ріжучий біль, що мимоволі скрикує... (В. Винниченко).
3. перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження.
Обрій неба шафраново-жовтий, від нього тягне ріжучим, колючим вітром, і розгублено, самотньо пурхають ріденькі снігові метелики (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)