ріжучий
РІ́ЖУЧИЙ, а, е.
1. у знач. прикм. Признач. для різання.
Щоб різальний інструмент міг нормально працювати, його ріжуча частина повинна бути тверда й стійка проти спрацювання в більшій мірі, ніж оброблюваний матеріал (з наук. літ.);
// Який виявляється в здатності різати що-небудь.
На основі комплексного підходу визначені основні шляхи керування ріжучими властивостями шліфувальних кругів (з наук. літ.).
2. перен. Різкий, гострий (про біль).
Доктор Рудольф хоче підвестися, але чує в коліні такий ріжучий біль, що мимоволі скрикує... (В. Винниченко).
3. перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження.
Обрій неба шафраново-жовтий, від нього тягне ріжучим, колючим вітром, і розгублено, самотньо пурхають ріденькі снігові метелики (В. Винниченко).
Значення в інших словниках
- ріжучий — рі́жучий прикметник Орфографічний словник української мови
- ріжучий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до різати 1). 2》 у знач. прикм. Признач. для різання. 3》 у знач. прикм., перен. Різкий, гострий (про біль). 4》 у знач. прикм., перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ріжучий — Тнучий, крайкий, пильний Словник чужослів Павло Штепа
- ріжучий — РІ́ЖУЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до рі́зати 1. 2. у знач. прикм. Признач. для різання. Щоб різальний інструмент міг нормально працювати, його ріжуча частина повинна бути тверда і стійка проти спрацювання у більшій мірі... Словник української мови в 11 томах