1. Словник української мови в 11 томах

ріжучий

РІ́ЖУЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до рі́зати 1.

2. у знач. прикм. Признач. для різання.

Щоб різальний інструмент міг нормально працювати, його ріжуча частина повинна бути тверда і стійка проти спрацювання у більшій мірі, ніж оброблюваний матеріал (Різальні інстр.., 1959, 5).

3. у знач. прикм., перен. Різкий, гострий (про біль).

4. у знач. прикм., перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження.

Великі очі її звузились, і їх гострий, ріжучий блиск витверезив Гната (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріжучий — рі́жучий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ріжучий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до різати 1). 2》 у знач. прикм. Признач. для різання. 3》 у знач. прикм., перен. Різкий, гострий (про біль). 4》 у знач. прикм., перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ріжучий — Тнучий, крайкий, пильний Словник чужослів Павло Штепа
  4. ріжучий — РІ́ЖУЧИЙ, а, е. 1. у знач. прикм. Признач. для різання. Щоб різальний інструмент міг нормально працювати, його ріжуча частина повинна бути тверда й стійка проти спрацювання в більшій мірі, ніж оброблюваний матеріал (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах