різноголосо

РІЗНОГОЛО́СО. Присл. до різноголо́сий.

Різноголосо гавкали собаки, чувся протяжний жалібний крик (Хор., Незакінч. політ, 1960, 56);

— Я ще як малим був, то, бувало, пожену корову пасти, а сам сяду па землю, притулюсь вухом до телеграфного стовпа, слухаю, як він гуде різноголосо, і мрію (Ткач, Плем’я… 1961, 76);

— Хай живе свобода, друзі! — привітався він тремтячим голосом. Йому відповіли нескладно, різноголосо (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 92).

Значення в інших словниках

1. різноголосо — різноголо́со прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. різноголосо — Присл. до різноголосий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. різноголосо — РІЗНОГОЛО́СО. Присл. до різноголо́сий. Різноголосо гавкали собаки, чувся протяжний жалібний крик (А. Хорунжий); – Я ще як малим був, то, бувало, пожену корову пасти, а сам сяду на землю, притулюсь вухом до телеграфного стовпа, слухаю...  Словник української мови у 20 томах