різноголосо
РІЗНОГОЛО́СО.
Присл. до різноголо́сий.
Різноголосо гавкали собаки, чувся протяжний жалібний крик (А. Хорунжий);
– Я ще як малим був, то, бувало, пожену корову пасти, а сам сяду на землю, притулюсь вухом до телеграфного стовпа, слухаю, як він гуде різноголосо, і мрію (Д. Ткач);
– Хай живе свобода, друзі! – привітався він тремтячим голосом. Йому відповіли нескладно, різноголосо (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)