різноголосо
РІЗНОГОЛО́СО.
Присл. до різноголо́сий.
Різноголосо гавкали собаки, чувся протяжний жалібний крик (А. Хорунжий);
– Я ще як малим був, то, бувало, пожену корову пасти, а сам сяду на землю, притулюсь вухом до телеграфного стовпа, слухаю, як він гуде різноголосо, і мрію (Д. Ткач);
– Хай живе свобода, друзі! – привітався він тремтячим голосом. Йому відповіли нескладно, різноголосо (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- різноголосо — різноголо́со прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- різноголосо — Присл. до різноголосий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різноголосо — РІЗНОГОЛО́СО. Присл. до різноголо́сий. Різноголосо гавкали собаки, чувся протяжний жалібний крик (Хор., Незакінч. політ, 1960, 56); — Я ще як малим був, то, бувало, пожену корову пасти, а сам сяду па землю, притулюсь вухом до телеграфного стовпа... Словник української мови в 11 томах