різучий

РІЗУ́ЧИЙ, а, е, розм.

1. Яким можна різати або який може порізати.

Він побачив, що Бутень [тур] навпереміну пожовує то молоді гіллячки, то якусь різучу траву (Загреб., Диво, 1968, 64);

Різучий кремінь.

2. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження.

За сим разом дудка заграла.. таким тонким та різучим голосом, що аж усі здивувались (Мирний, IV, 1955, 23);

Густий і різучий на вітрі сніг погрожував заметами (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 94);

Майор знову вмочив ногу в різучу воду й знову висмикнув її назад (Загреб., Європа 45, 1959, 99).

Значення в інших словниках

1. різучий — -а, -е, розм. 1》 Яким можна різати або який може порізати. Різучий кремінь. 2》 Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. різучий — РІЗУ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Яким можна різати або який може порізати. Він побачив, що Бутень [тур] навпереміну пожовує то молоді гіллячки, то якусь різучу траву (П. Загребельний); Різучий кремінь.  Словник української мови у 20 томах