рільний
РІЛЬНИ́Й, а́, е́, рідко.
1. Прикм. до рілля́;
// Оброблений для рільництва (про землю).
У багатьох місцях ці ліси по схилах були вже вирубані чи випалені, й там всюди темніли рільні землі й людські оселі (Скл., Святослав, 1959, 63).
2. Який займається рільництвом.
— За паровим плугом потяглися й бунти.. рільних робітників (Фр., III, 1950, 217).
Словник української мови (СУМ-11)