річник
РІЧНИ́К¹, а́, ч., рідко. Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник.
Статті нема ні в «Русской мысли» за 80 рр., ні в «Киевской старине» за 80-90 рр. (15 річників переглянуто) (Л. Укр., V, 1956, 249);
Я дістав був перші річники «Правди» (Фр., І, 1955, 14).
РІЧНИ́К², а́, ч., рідко. Те саме, що річкови́к.
Він щасливий від того, що я пливу по рідній річці, а я щасливий, що пливе по ній він, і гурток дівчат, і хлопці, і дві молоді пари з першими грудними дітьми, і річники красиві, і замислені колгоспники (Довж., II, 1959, 64).
Словник української мови (СУМ-11)