річник
РІЧНИ́К¹, а́, ч., рідко.
Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник.
Статті нема ні в “Русской мысли” за 80 рр., ні в “Киевской старине” за 80–90 рр (15 річників переглянуто) (Леся Українка);
Я дістав був перші річники “Правди” (І. Франко).
РІЧНИ́К², а́, ч., рідко.
Те саме, що річкови́к.
Він щасливий від того, що я пливу по рідній річці, а я щасливий, що пливе по ній він, і гурток дівчат, і хлопці, і дві молоді пари з першими грудними дітьми, і річники красиві, і замислені колгоспники (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)