річник
РІЧНИ́К¹, а́, ч., рідко.
Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник.
Статті нема ні в “Русской мысли” за 80 рр., ні в “Киевской старине” за 80–90 рр (15 річників переглянуто) (Леся Українка);
Я дістав був перші річники “Правди” (І. Франко).
РІЧНИ́К², а́, ч., рідко.
Те саме, що річкови́к.
Він щасливий від того, що я пливу по рідній річці, а я щасливий, що пливе по ній він, і гурток дівчат, і хлопці, і дві молоді пари з першими грудними дітьми, і річники красиві, і замислені колгоспники (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- річник — річни́к 1 іменник чоловічого роду щорічник рідко річни́к 2 іменник чоловічого роду, істота річковик рідко Орфографічний словник української мови
- річник — I -а, ч., рідко. Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник. II -а, ч., рідко. Те саме, що річковик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- річник — річни́к ірон. той, хто ходить до церкви тільки на великі свята (перев. на Різдво та Великдень)(м, ср, ст): Про річника в нас іронічно кажуть: “Коли не прийду, все в церкві співають “Христос Воскрес”, або “Коли не прийду до церкви, все паски святять” (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- річник — ЩОРІ́ЧНИК (періодичне видання, що виходить один раз на рік), РІЧНИ́К рідше. Книжка ця — щорічник "Наука і культура. Україна. 1966"; Перед нами свіжий номер "Питань класичної філології". Це вже восьмий випуск всеукраїнського річника (з газети). Словник синонімів української мови
- річник — РІЧНИ́К¹, а́, ч., рідко. Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник. Статті нема ні в «Русской мысли» за 80 рр., ні в «Киевской старине» за 80-90 рр. (15 річників переглянуто) (Л. Укр., V, 1956, 249); Я дістав був перші річники «Правди» (Фр. Словник української мови в 11 томах