річник

річни́к ірон. той, хто ходить до церкви тільки на великі свята (перев. на Різдво та Великдень)(м, ср, ст): Про річника в нас іронічно кажуть: “Коли не прийду, все в церкві співають “Христос Воскрес”, або “Коли не прийду до церкви, все паски святять” (Авторка)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. річник — річни́к 1 іменник чоловічого роду щорічник рідко річни́к 2 іменник чоловічого роду, істота річковик рідко Орфографічний словник української мови
  2. річник — I -а, ч., рідко. Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник. II -а, ч., рідко. Те саме, що річковик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. річник — РІЧНИ́К¹, а́, ч., рідко. Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник. Статті нема ні в “Русской мысли” за 80 рр., ні в “Киевской старине” за 80–90 рр (15 річників переглянуто) (Леся Українка); Я дістав був перші річники “Правди” (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. річник — ЩОРІ́ЧНИК (періодичне видання, що виходить один раз на рік), РІЧНИ́К рідше. Книжка ця — щорічник "Наука і культура. Україна. 1966"; Перед нами свіжий номер "Питань класичної філології". Це вже восьмий випуск всеукраїнського річника (з газети). Словник синонімів української мови
  5. річник — РІЧНИ́К¹, а́, ч., рідко. Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник. Статті нема ні в «Русской мысли» за 80 рр., ні в «Киевской старине» за 80-90 рр. (15 річників переглянуто) (Л. Укр., V, 1956, 249); Я дістав був перші річники «Правди» (Фр. Словник української мови в 11 томах