саджений
СА́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до сади́ти 1.
Весело вийти [Зінькові] в той садок, своїми руками саджений, поливаний (Гр., II, 1963, 455);
Саджений недавно, Ось каштан шумить. Шолуденко славний Під каштаном спить (Мас., Київ. каштани, 1954, 103).
2. у знач. прикм. Насаджений; не природний.
Ростуть Наші саджені ліси Несказанної краси (Воронько, Поезії, 1950, 80).
3. у знач. прикм. Оздоблений коштовним камінням, перлами тощо.
Правнуче мій! Не була то борня мальовнича, Намальована в книгах прадавніх: Ані коней з роздутими ніздрями, Ні широких блискучих мечів, Ні алмазами саджених сідел (Рильський, І, 1960, 333).
Словник української мови (СУМ-11)