саджати
САДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти.
Як кого, то й за стіл саджають, а кого — то й з-під лави виганяють (Укр.. присл.., 1955, 293);
[Прісцілла:] Посади мене… (Руфін саджає її) (Л. Укр., II, 1951, 507);
В крісло Клим його саджав, мов дитя в колиску (С. Ол., Вибр., 1959, 209);
// Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе.
— Саджай його на мого коня і проведи до Бугаєвого Дуба (П. Куліш, Вибр., 1969, 191).
◊ На па́лю саджа́ти див. па́ля;
На поса́д саджа́ти див. поса́д²;
Саджа́ти на кіл див. кіл.
2. ким, за кого, на що, розм. Призначати або обирати кого-небудь на якусь посаду, доручати комусь яку-небудь роботу.
— Не ми його саджали за писаря, не нам його й скидати з місця, — обізвався дід Яків (Н.-Лев., IV, 1956, 152).
На стіл саджа́ти див. стіл².
3. перев. у сполуч. із сл. в тюрму, по тюрмах, під арешт, за грати і т. ін., розм. Ув’язнювати, позбавляти волі.
Вже й по тюрмах їх саджали, Та ніщо не помагає, їх пісні ідуть по людях, Всяк пісні ті переймає (Л. Укр., І, 1951, 380);
Саджали його не раз у кримінал (Стеф., II, 1953, 56);
Першими словами зама буде нарікання на великі труднощі, які не дозволяють йому задовольнити Дорошевого прохання. І якщо він зважується щось зробити, то це, мовляв, зв’язано із надзвичайним ризикуванням. «Так і знайте, це я сам себе саджаю» (Тют., Вир, 1964, 147);
// Поміщати де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку тощо.
Котру живцем піймають [пташку], в окрему кліточку саджають (Л. Укр., І, 1951, 280);
Розставив [чоловік] мішок так само, як тоді, коли саджав Вовка (Фр., IV, 1950, 55);
Марко зняв з волів ярмо, хитрувато посміхнувся: — Може, і мене із собою візьмеш?..— Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Тют., Вир, 1964, 13).
4. Поселяти десь, кудись (звичайно для ведення господарства).
— Новгородська земля після Києва — найперша. Отець мій саджав тут синів своїх, не відступлюся теж од цього (Загреб., Диво, 1968, 529).
5. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.
— Трийчи [тричі] на день пекла хліб з трьохпудової діжі. Одна зійшла, саджаю, другу замішую, третю розчиняю (Барв., Опов.., 1902, 242);
Підгорнула [Горпина] попіл до челюстів, клала на лопату змащений розколоченим жовтком хліб і саджала на черінь (Гуц., Скупана.., 1965, 62).
6. Те саме, що сади́ти 1.
Вони [пташки] озивались, Неначе казали: «І ми тобі руту Саджать помагали» (Щог., Поезії, 1958, 256).
Саджа́ти сад (парк і т. ін.) — те саме, що Сади́ти сад (парк і т. ін.) ( див. сади́ти).
Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3).
7. Поміщати куди-небудь для розведення (тварин, рибу).
Словник української мови (СУМ-11)