саджати

САДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти.

Як кого, то й за стіл саджають, а кого — то й з-під лави виганяють (Укр.. присл.., 1955, 293);

[Прісцілла:] Посади мене… (Руфін саджає її) (Л. Укр., II, 1951, 507);

В крісло Клим його саджав, мов дитя в колиску (С. Ол., Вибр., 1959, 209);

// Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе.

— Саджай його на мого коня і проведи до Бугаєвого Дуба (П. Куліш, Вибр., 1969, 191).

◊ На па́лю саджа́ти див. па́ля;

На поса́д саджа́ти див. поса́д²;

Саджа́ти на кіл див. кіл.

2. ким, за кого, на що, розм. Призначати або обирати кого-небудь на якусь посаду, доручати комусь яку-небудь роботу.

— Не ми його саджали за писаря, не нам його й скидати з місця, — обізвався дід Яків (Н.-Лев., IV, 1956, 152).

На стіл саджа́ти див. стіл².

3. перев. у сполуч. із сл. в тюрму, по тюрмах, під арешт, за грати і т. ін., розм. Ув’язнювати, позбавляти волі.

Вже й по тюрмах їх саджали, Та ніщо не помагає, їх пісні ідуть по людях, Всяк пісні ті переймає (Л. Укр., І, 1951, 380);

Саджали його не раз у кримінал (Стеф., II, 1953, 56);

Першими словами зама буде нарікання на великі труднощі, які не дозволяють йому задовольнити Дорошевого прохання. І якщо він зважується щось зробити, то це, мовляв, зв’язано із надзвичайним ризикуванням. «Так і знайте, це я сам себе саджаю» (Тют., Вир, 1964, 147);

// Поміщати де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку тощо.

Котру живцем піймають [пташку], в окрему кліточку саджають (Л. Укр., І, 1951, 280);

Розставив [чоловік] мішок так само, як тоді, коли саджав Вовка (Фр., IV, 1950, 55);

Марко зняв з волів ярмо, хитрувато посміхнувся: — Може, і мене із собою візьмеш?..— Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Тют., Вир, 1964, 13).

4. Поселяти десь, кудись (звичайно для ведення господарства).

— Новгородська земля після Києва — найперша. Отець мій саджав тут синів своїх, не відступлюся теж од цього (Загреб., Диво, 1968, 529).

5. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.

— Трийчи [тричі] на день пекла хліб з трьохпудової діжі. Одна зійшла, саджаю, другу замішую, третю розчиняю (Барв., Опов.., 1902, 242);

Підгорнула [Горпина] попіл до челюстів, клала на лопату змащений розколоченим жовтком хліб і саджала на черінь (Гуц., Скупана.., 1965, 62).

6. Те саме, що сади́ти 1.

Вони [пташки] озивались, Неначе казали: «І ми тобі руту Саджать помагали» (Щог., Поезії, 1958, 256).

Саджа́ти сад (парк і т. ін.) те саме, що Сади́ти сад (парк і т. ін.) ( див. сади́ти).

Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3).

7. Поміщати куди-небудь для розведення (тварин, рибу).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саджати — садовити – саджати – садити Ці багатозначні слова, виступаючи часто синонімами, різняться характерною сполучуваністю, а також стилістичним забарвленням та входженням у фразеологічні звороти. За стіл, на покуті, на коня садовлять, саджають, садять. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. саджати — саджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. саджати — (на лаву) садовити; (бульбу) садити; (на посаду) призначати; (в тюрму) ув'язнювати; ІСТ. оселяти. Словник синонімів Караванського
  4. саджати — [саgатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. саджати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти. || Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе. 2》 ким, за кого, на що, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. саджати — САДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти. Як кого, то й за стіл саджають, а кого – то й з-під лави виганяють (прислів'я); [Прісцілла:] Посади мене... Словник української мови у 20 томах
  7. саджати — Як кого, то й за стіл саджають, а кого, то й з-під лави виганяють. Багатих поважають і намагаються їм догодити, а бідних — виганяють. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. саджати — саджа́ти (сади́ти) / посади́ти (посадови́ти) на стіл кого, іст. Надавати комусь князівську владу (в Давній Русі). Володимира Мономаха посадили на стіл у Києві під час народного повстання 1113 р. (З газети); // Наділяти кого-небудь владою. А запорожці .. Фразеологічний словник української мови
  9. саджати — САДЖА́ТИ (запрошувати чи примушувати кого-небудь сісти; допомагати комусь сісти), САДИ́ТИ, УСА́ДЖУВАТИ (ВСА́ДЖУВАТИ), САДОВИ́ТИ, РОЗСА́ДЖУВАТИ (в різні місця); ПІДСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ (поміщати когось поруч з ким-небудь), ПРИМО́ЩУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  10. саджати — Саджа́ти, -джа́ю, -джа́єш, -джа́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. саджати — Саджа́ти, -джа́ю, -єш гл. Сажать. Багатого за стіл сажають, а убогий коло печі не сяде. Ном. № 1598. Словник української мови Грінченка