саджати

САДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що.

1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти.

Як кого, то й за стіл саджають, а кого – то й з-під лави виганяють (прислів'я);

[Прісцілла:] Посади мене... (Руфін саджає її) (Леся Українка);

В крісло Клим його саджав, мов дитя в колиску (С. Олійник);

// Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе.

– Саджай його на мого коня і проведи до Бугаєвого Дуба (П. Куліш).

2. ким, за кого, на що, розм. Призначати або обирати кого-небудь на якусь посаду, доручати комусь яку-небудь роботу.

– Не ми його саджали за писаря, не нам його й скидати з місця, – обізвався дід Яків (І. Нечуй-Левицький).

3. перев. у сполуч. зі сл. в тюрму, по тюрмах, під арешт, за грати і т. ін., розм. Ув'язнювати, позбавляти волі.

Вже й по тюрмах їх саджали, Та ніщо не помагає, їх пісні ідуть по людях, Всяк пісні ті переймає (Леся Українка);

Саджали його не раз у кримінал (В. Стефаник);

Першими словами зама буде нарікання на великі труднощі, які не дозволяють йому задовольнити Дорошевого прохання. І якщо він зважується щось зробити, то це, мовляв, зв'язано із надзвичайним ризикуванням. “Так і знайте, це я сам себе саджаю” (Григорій Тютюнник);

// Поміщати де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку тощо.

Котру живцем піймають [пташку], в окрему кліточку саджають (Леся Українка);

Розставив [чоловік] мішок так само, як тоді, коли саджав Вовка (І. Франко);

Марко зняв з волів ярмо, хитрувато посміхнувся: – Може, і мене із собою візьмеш?.. – Двох котів у мішок саджати не можна – покусаються (Григорій Тютюнник).

4. Поселяти десь, кудись (звичайно для ведення господарства).

– Новгородська земля після Києва – найперша. Отець мій саджав тут синів своїх, не відступлюся теж од цього (П. Загребельний).

5. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.

– Трийчи [тричі] на день пекла хліб з трьохпудової діжі. Одна зійшла, саджаю, другу замішую, третю розчиняю (Ганна Барвінок);

Підгорнула [Горпина] попіл до челюстів, клала на лопату змащений розколоченим жовтком хліб і саджала на черінь (Є. Гуцало).

6. Те саме, що сади́ти 1.

Вони [пташки] озивались, Неначе казали: “І ми тобі руту Саджать помагали” (Я. Щоголів).

7. Поміщати куди-небудь для розведення (тварин, рибу). На па́лю (на паль) садови́ти (саджа́ти, сади́ти, збива́ти) / посади́ти (зби́ти) див. садови́ти;

(1) На поса́д саджа́ти (садови́ти) / посади́ти (посадови́ти) кого – виконуючи народний весільний ритуал, запрошувати молодих зайняти почесне місце на покуті;

(2) Саджа́ти і т. ін. / посадови́ти і т. ін. за стіл – починати пригощати.

Багатого за стіл саджають, а убогого і так випроводжають (прислів'я);

За стіл посадовила [тітка], вийняла із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів (Григорій Тютюнник).

◇ (3) Саджа́ти (садови́ти, настромля́ти і т. ін.) / посади́ти (настроми́ти, насади́ти і т. ін.) на кіл кого, заст. – те саме, що На па́лю (паль) садови́ти (саджа́ти, сади́ти, збива́ти і т. ін.) / посади́ти (зби́ти і т. ін.) (див. садови́ти).

Особливо жорстоко хозари поводилися з рабами і полоненими. За найменшу провину їх садовили на кіл або забивали батогами до смерті (з наук.-попул. літ.);

У нас, у Загір'ї, з прислужниками диявола не панькаються саджають на кіл або четвертують (О. Авраменко, В. Авраменко);

Поїхали визволяти Катриного брата. Один утопився у Дніпровім гирлі. Другого в Козлові на кіл посадили (Т. Шевченко);

– Шпиль наверх набивають, – із зацікавленням повідомив отаман, – дивись – дбають про нас, не на простий кіл насадять, а із залізним верхом (Д. Білий).

(4) Саджа́ти сад (парк і т. ін.) – те саме, що Сади́ти сад (парк і т. ін.) (див. сади́ти).

Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода).

◇ (5) Саджа́ти (сади́ти) / посади́ти (посадови́ти) на стіл кого, іст. – надавати комусь князівську владу (в Давній Русі).

Володимира Мономаха посадили на стіл у Києві під час народного повстання 1113 р. (з газ.);

// наділяти кого-небудь владою.

А запорожці .. Іванця.. на стіл саджають .. – Гетьман, гетьман Іван Мартинович! – кричать на все горло (П. Куліш).