садівницький
САДІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Стос. до садівництва (у 1 знач.).
Допомагав [Пилип] людям розводити сади, вчив їх садівницького мистецтва, прищеплював молоді любов до природи (Мельн., Коли кров.., 1960, 116);
// Який займається садівництвом, роботою в саду.
В колгоспах, які одержують високі доходи від садівництва, як правило, створено постійні садівницькі бригади (Колг. Укр., 1, 1957, 7);
// Признач. для робіт у саду, для догляду за садом.
Стежкою йде людина, озброєна садівницьким ножем, тримаючи в руці зрізані сухі галузки (Ю. Янов., І, 1954, 227).
Словник української мови (СУМ-11)