салган
САЛГА́Н, а́, САЛОГА́Н, САЛОГО́Н, а, ч., діал.
1. Бойня разом із салотопнею.
Восени став він до одного різника у салогон, щоб топити (Мирний, І, 1954, 48).
2. Різник.
Усе тіло управителя було натоптане в міру жиром, а більше силою; вона, очевидно, передалася від батька-салогана, який колись, бувало, ..вивертав догоричерева найбільшого кабана і, хизуючись, миттю вбивав у його серце вузького, кров’ю вибіленого колія (Стельмах, І, 1962, 22).
3. Салотоп.
Мій батько мав свою різницю і продавав м’ясо, але більш того він був салганом (Н.-Лев., IV, 1956, 311);
// Власник салотопні.
Словник української мови (СУМ-11)