самовіддача
САМОВІДДА́ЧА, і, ж. Цілковита віддача всіх своїх сил, знань, здібностей.
Коли маєш дар, успадкований від матері, від рідної пісні, від народу, то обов’язок твій — народові його й повернути! З повною самовіддачею, ще в більшій довершеності почуття й мислі… (Гончар, Циклон, 1970, 108);
Справжнє мистецтво вимагає від художника великої моральної і духовної самовіддачі (Мист., 2, 1967, 11).
Словник української мови (СУМ-11)