самовіддача
САМОВІДДА́ЧА, і, ж.
Цілковита віддача всіх своїх сил, знань, здібностей.
Коли маєш дар, успадкований від матері, від рідної пісні, від народу, то обов'язок твій – народові його й повернути! З повною самовіддачею, ще в більшій довершеності почуття й мислі... (О. Гончар);
Справжнє мистецтво вимагає від художника великої моральної і духовної самовіддачі (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)