самогонний
САМОГО́ННИЙ, а, е. Прикм. до самого́н.
Задушливий, кислий запах самогонного перегару витає над сплячими (Тют., Вир, 1964, 135);
Він п’в самогонний первак у Марусі (Перв., II, 1958, 351);
// Признач. для виготовлення самогону.
— Будемо робити обшук. — А то ж для чого? — Може, самогонний бак у соломі ховаєте, а може й самогон (Шиян, Баланда, 1957, 33).
Словник української мови (СУМ-11)