самозгуба

САМОЗГУ́БА, и, ж., рідко. Те саме, що самогу́бство.

Зійти з поля бою, умерти через самозгубу — се не геройське діло… (У. Кравч., Вибр., 1958, 266);

Любий, Чи знаєш? Я могла дійти до самозгуби! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 246).

Значення в інших словниках

1. самозгуба — самозгу́ба іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. самозгуба — -и, ж., рідко. Те саме, що самогубство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозгуба — САМОЗГУ́БА, и, ж., рідко. Те саме, що самогу́бство. Зійти з поля бою, умерти через самозгубу – се не геройське діло... (Уляна Кравченко); Любий, Чи знаєш? Я могла дійти до самозгуби! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).  Словник української мови у 20 томах
4. самозгуба — САМОГУ́БСТВО (позбавлення себе життя), САМОВБИВСТВО, САМОЗГУ́БА рідше, САМОСТРА́ТА рідше. Я мимоволі почервонів.. Самогубство: хіба це не прояв слабодухості? (Ю. Збанацький); А про самовбивство не могло бути бесіди, бо вистріл поступив іззаду (О.  Словник синонімів української мови