самоконтроль

САМОКОНТРО́ЛЬ, ю, ч. Контроль над самим собою, своєю поведінкою, роботою, своїм станом.

Йому коштувало великих зусиль володіти собою, здійснювати самоконтроль (Перв., Дикий мед, 1963, 191);

Одним з найпростіших і найдійовіших способів самоконтролю при заняттях атлетичною гімнастикою є систематична перевірка ваги (Наука.., 8, 1969, 61);

В розпорядженні верстатників особисте клеймо № 4 і право на самоконтроль (Веч. Київ, 24.VIII 1971, 1).

Значення в інших словниках

1. самоконтроль — самоконтро́ль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. самоконтроль — -ю, ч. 1》 Контроль над самим собою, своєю поведінкою, роботою, своїм станом. 2》 Контроль над якістю продукції самим її виготівником.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоконтроль — САМОКОНТРО́ЛЬ, ю, ч. Контроль над самим собою, своєю поведінкою, роботою, своїм станом. Йому коштувало великих зусиль володіти собою, здійснювати самоконтроль (Л.  Словник української мови у 20 томах