самонадіяний
САМОНАДІ́ЯНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що самовпе́внений.
— Входячи в життя, самонадіяна людина завжди приміряє до своєї голови ореол великих (Стельмах, І, 1962, 38);
Серед інших об’єктів сатири журналу [«Харьковский Демокрит»] значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужоземні гувернери (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 31).
Словник української мови (СУМ-11)