саморуч
САМОРУ́Ч, присл., розм. Те саме, що власнору́чно.
Хата вбога, образів мало, але піч помальована саморуч (Л. Укр., III, 1952, 717);
Мотоцикл доводиться брати й перетягувати через кучугури саморуч (Гончар, Тронка, 1963, 228).
Словник української мови (СУМ-11)