самоуправство

САМОУПРА́ВСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі.

Цариця Марія Нага була пострижена в монахині, її родичі й багато угличан були заслані за самоуправство й бунт (Іст. СРСР, І, 1956, 152);

Добре бачить [Катря], як гніваються на неї батько з матір’ю за таке самоуправство (Кучер, Прощай.., 1957, 350).

Значення в інших словниках

1. самоуправство — самоупра́вство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самоуправство — -а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоуправство — САМОУПРА́ВСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі. Цариця Марія Нага була пострижена в монахині, її родичі й багато угличан були заслані за самоуправство й бунт (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах