самоуправство
САМОУПРА́ВСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі.
Цариця Марія Нага була пострижена в монахині, її родичі й багато угличан були заслані за самоуправство й бунт (Іст. СРСР, І, 1956, 152);
Добре бачить [Катря], як гніваються на неї батько з матір’ю за таке самоуправство (Кучер, Прощай.., 1957, 350).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоуправство — самоупра́вство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самоуправство — -а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоуправство — САМОУПРА́ВСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі. Цариця Марія Нага була пострижена в монахині, її родичі й багато угличан були заслані за самоуправство й бунт (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах