самохід
САМОХІ́Д, ч.
1. род. хо́да. Назва деяких машин і транспортних засобів із власною тягою.
Полетів би я на Україну не конем, а бистрим самоходом, щоб натішитись своїм народом (Мак., Вибр., 1954, 389).
2. род. хо́да. Гармата на танковому шасі з власною тягою.
На кілька кілометрів по фронту розгорівся важкий бій з участю танків і самоходів (Гончар, III, 1959, 432).
3. род. хо́ду, спец. Автоматичний рух машини чи її частини.
Звичним рухом Провора натиснув на рукоятку, вмикаючи верстат на самохід (Донч., III, 1956, 401);
Самохід лічильника.
Словник української мови (СУМ-11)