самохітний
САМОХІ́ТНИЙ, а, е, розм. Який здійснюється, діє і т. ін. з власної волі, без примусу; добровільний.
[Оксана:] Два роки не бачила його і не страждала ж, і свої думки не труїла самохітною зрадою (Кроп., І, 1958, 401).
Словник української мови (СУМ-11)