самохітний

ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИЙ рідше, САМОХІ́ТНИЙ розм., ДОБРОХІ́ТНИЙ розм. Якими словами розповість (Мирослава) йому про свій — добровільний чи недобровільний? — побут у монгольськім таборі? (І. Франко); Щодня в труді охочому Гартуйся, наша воле! (В. Бичко); (Маруся:) Які надії, на що надії?.. Немає їх тепер. Вони поховані там, на споді мого серця, загребла і поховала їх моя хіть самохітна (Панас Мирний); Доброхітні пожертвування.

Значення в інших словниках

1. самохітний — самохі́тний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. самохітний — -а, -е, розм. Який здійснюється, діє і т. ін. з власної волі, без примусу; добровільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самохітний — САМОХІ́ТНИЙ, а, е, розм. Який здійснюється, діє і т. ін. з власної волі, без примусу; добровільний. [Оксана:] Два роки не бачила його і не страждала ж, і свої думки не труїла самохітною зрадою (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. самохітний — Самохі́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. самохітний — САМОХІ́ТНИЙ, а, е, розм. Який здійснюється, діє і т. ін. з власної волі, без примусу; добровільний. [Оксана:] Два роки не бачила його і не страждала ж, і свої думки не труїла самохітною зрадою (Кроп., І, 1958, 401).  Словник української мови в 11 томах