сапка
СА́ПКА, и, ж. Те саме, що са́па́.
Бур’янець і величенький, та ніхто ж то його і не дума полоти, хоч сапки і лежать біля нього (Кв.-Осн., II, 1956, 173);
Стара Хмеличка прополює город, звично орудуючи сапкою (Цюпа, Краяни, 1971, 234);
Вона.. нагострила сапку й пішла обгортати картоплю (Донч., Дочка.., 1950, 103).
Словник української мови (СУМ-11)