сарказм
САРКА́ЗМ, у, ч.
1. Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія.
[Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб… [Муза (з понурим сарказмом):] Мені ж на що? на гріб? (Л. Укр., І, 1951, 298);
— Надзвичайно цікаві міркування,— так само тихо зауважив Каргат. Петушек розчув сарказм в його голосі (Шовк., Інженери, 1956, 131);
У лаконічній, дотепній байці сарказм виступає більш грізним суддею пороків, ніж юрист (Літ. газ., 29.VIІ 1958, 3).
2. перев. мн. сарка́зми, ів. Уїдливі, злісно-глузливі зауваження.
Сергій сьогодні менше сипле сарказмами, настроєний скоріше на філософський лад (Гончар, Циклон, 1970, 11).
Словник української мови (СУМ-11)