сарказм
САРКА́ЗМ, у, ч.
1. Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія.
[Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб... [Муза (з понурим сарказмом):] Мені ж на що? на гріб? (Леся Українка);
– Надзвичайно цікаві міркування, – так само тихо зауважив Каргат. Петушек розчув сарказм в його голосі (Ю. Шовкопляс);
У лаконічній, дотепній байці сарказм виступає більш грізним суддею пороків, ніж юрист (з газ.).
2. перев. мн. сарка́зми, ів. Уїдливі, злісно-глузливі зауваження.
Сергій сьогодні менше сипле сарказмами, настроєний скоріше на філософський лад (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)