сарказм
САРКА́ЗМ, у, ч.
1. Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія.
[Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб... [Муза (з понурим сарказмом):] Мені ж на що? на гріб? (Леся Українка);
– Надзвичайно цікаві міркування, – так само тихо зауважив Каргат. Петушек розчув сарказм в його голосі (Ю. Шовкопляс);
У лаконічній, дотепній байці сарказм виступає більш грізним суддею пороків, ніж юрист (з газ.).
2. перев. мн. сарка́зми, ів. Уїдливі, злісно-глузливі зауваження.
Сергій сьогодні менше сипле сарказмами, настроєний скоріше на філософський лад (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сарказм — сарка́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сарказм — (гр. sarkasmos, від sarkazo, букв. — розриваю м’ясо) їдке, викривальне, іноді гірке глузування; може бути ущипливий жарт. Словник стилістичних термінів
- сарказм — [сарказм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
- сарказм — -у, ч. 1》 Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія. 2》 перев. мн. сарказми, -ів. Уїдливі, злісно-глузливі зауваження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сарказм — сарка́зм (грец.σαρκασμός, від σαρκάζω – розриваю м’ясо) їдке, викривальне, іноді гірке глузування. Словник іншомовних слів Мельничука
- сарказм — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
- сарказм — Сарка́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сарказм — САРКА́ЗМ, у, ч. 1. Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія. [Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб… [Муза (з понурим сарказмом):] Мені ж на що? на гріб? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах