сарказм

НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм., ПО́СМІШКА рідше; СМІХ (висміювання кого-, чого-небудь); ІРО́НІЯ (прихована, тонка насмішка); ГЛУМ, ЗНУЩА́ННЯ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм. (зла, в'їдлива насмішка); САРКА́ЗМ, ЄХИ́ДСТВО розм. (злісна, в'їдлива іронія); ЗУБОСКА́ЛЬСТВО зневажл. (насмішки як збірне поняття, дії зубоскала). Мені здалося, що в її очах була і насмішка (О. Донченко); Ні іронією, ні поблажливістю, ні глузуванням Каргата не спиниш і нічим од нього не відкараскаєшся (Ю. Шовкопляс); Іншим разом не минути б Зиміну слюсаревого кепкування (Н. Рибак); Дворові жінки почали сміятися, а Парасці що за діло? Плювати їй на їх посміхи! (Панас Мирний); — Офіцери.. жартували, говорили дамам компліменти з легким насміхом, котрі вони приймали за щиру правду (І. Нечуй-Левицький); — Зайдемо? — поспитав Пекельник. Він уже не був такий насмішкуватий, вдатний на глузи (Є. Гуцало); Нута був спокійний, любив жарти і кпини (І. Франко); Буде тобі, титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи!.. (Т. Шевченко); Вона лучче (краще) витерпіла б лайку, ніж смішки (І. Нечуй-Левицький); Йван похвалявся її побити за посмішку, вона ж йому сказала, що не винувата ні в чім (Грицько Григоренко); Ніщо, кажуть, не буває таке дошкульне і вбивче для ворогів, як сміх (П. Козланюк); Вона не говорила цілком серйозно, не помічаючи в своїх словах злої іронії на власну особу (О. Донченко); Жарти він сприйняв за глум (В. Козаченко); Те, що він (керівник хору) жодним словом не припинив знущань соліста, остаточно зломило Захара (І. Ле); — Твій Іван? Який твій Іван? — з наругою промовила Ганка (І. Франко); — Надзвичайно цікаві міркування, — так само тихо зауважив Каргат. Петушек розчув сарказм в його голосі (Ю. Шовкопляс); — Не сердься, друже, — відповів я з єхидством (І. Микитенко); Перерва між лекціями. Йде велике переселення студентів з аудиторії до аудиторії, штовхання в коридорах, витрішки, зубоскальство (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сарказм — сарка́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сарказм — (гр. sarkasmos, від sarkazo, букв. — розриваю м’ясо) їдке, викривальне, іноді гірке глузування; може бути ущипливий жарт. Словник стилістичних термінів
  3. сарказм — [сарказм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  4. сарказм — -у, ч. 1》 Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія. 2》 перев. мн. сарказми, -ів. Уїдливі, злісно-глузливі зауваження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сарказм — САРКА́ЗМ, у, ч. 1. Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія. [Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб... [Муза (з понурим сарказмом):] Мені ж на що? на гріб?... Словник української мови у 20 томах
  6. сарказм — сарка́зм (грец.σαρκασμός, від σαρκάζω – розриваю м’ясо) їдке, викривальне, іноді гірке глузування. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. сарказм — Сарка́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сарказм — САРКА́ЗМ, у, ч. 1. Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія. [Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб… [Муза (з понурим сарказмом):] Мені ж на що? на гріб? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах