свекрів
СВЕ́КРІВ, рова, рове. Прикм. до све́кор; належний свекрові.
Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті, як у раю (Н.-Лев., II, 1956, 322);
— Покуштувала [Груня] гіркого свекрового хліба (Горд., II, 1959, 262).
Словник української мови (СУМ-11)