святокрадець

СВЯТОКРА́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що святота́тець.

*У порівн. Наче святокрадець, тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху, від пісні (Сміл., Сад, 1952, 82).

Значення в інших словниках

1. святокрадець — святокра́дець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. святокрадець — -дця, ч., рідко. Те саме, що святотатець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. святокрадець — СВЯТОКРА́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що святота́тець. * У порівн. Наче святокрадець, тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху, від пісні (Л. Смілянський).  Словник української мови у 20 томах
4. святокрадець — БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ перев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬ книжн. рідше, СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідко. Пропонував один блюзнір до інституту мене без іспитів прийняти...  Словник синонімів української мови