святокрадець
СВЯТОКРА́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко.
Те саме, що святота́тець.
* У порівн. Наче святокрадець, тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху, від пісні (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)СВЯТОКРА́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко.
Те саме, що святота́тець.
* У порівн. Наче святокрадець, тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху, від пісні (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)