1. Словник української мови у 20 томах

святокрадець

СВЯТОКРА́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко.

Те саме, що святота́тець.

* У порівн. Наче святокрадець, тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху, від пісні (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святокрадець — святокра́дець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. святокрадець — -дця, ч., рідко. Те саме, що святотатець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. святокрадець — БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ перев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬ книжн. рідше, СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідко. Пропонував один блюзнір до інституту мене без іспитів прийняти... Словник синонімів української мови
  4. святокрадець — СВЯТОКРА́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що святота́тець. *У порівн. Наче святокрадець, тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху, від пісні (Сміл., Сад, 1952, 82). Словник української мови в 11 томах