1. Словник синонімів української мови

святокрадець

БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ перев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬ книжн. рідше, СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідко. Пропонував один блюзнір до інституту мене без іспитів прийняти... (В. Швець); — Генрик Дулькевич ніколи не був осквернителем чужих могил і домашніх пантеонів (П. Загребельний).

СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИК заст., СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святокрадець — святокра́дець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. святокрадець — -дця, ч., рідко. Те саме, що святотатець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. святокрадець — СВЯТОКРА́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що святота́тець. * У порівн. Наче святокрадець, тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху, від пісні (Л. Смілянський). Словник української мови у 20 томах
  4. святокрадець — СВЯТОКРА́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що святота́тець. *У порівн. Наче святокрадець, тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху, від пісні (Сміл., Сад, 1952, 82). Словник української мови в 11 томах